Маневицький форум

Місце для спілкування і хорошого настрою
Сьогодні: 21 січня, 2018, 13:40

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: У МІЛІЦІЇ СКАЗАЛИ: «ЦЕ НЕ НАШІ ПРОБЛЕМИ»
ПовідомленняДодано: 17 грудня, 2010, 12:34 
Офлайн
Форумчанин
Аватар користувача

З нами з: 19 жовтня, 2010, 07:18
Повідомлення: 416
Звідки: Рідна Україна
Минав шостий рік подружнього життя 43-літної Світлани та 64-річного (!) Ігоря, тож про народження дитини пара хіба мріяла. Однак Бог таки послав їм дівчинку. І попри немолодий вік подружжя та не вельми комфортні умови життя, уся невеличка рідня радісно сприйняла новину.
– Ми жили у трикімнатній квартирі, що скидалася на рукавичку. В одній кімнаті – я з чоловіком, у другій – Ігорів старший син від першого шлюбу з дружиною та дитиною, у третій – його донька зі своїм чадом, – розповідає розбита горем і розгублена Світлана Штиль. – Нічого не віщувало біди. Чоловік навіть був присутній на моїх пологах, здавалося, що у нас ідилія.
Однак це тривало недовго. Донька Ігоря почала провокувати сварки і довела їхню сім’ю до такого стану, що чоловік та маленька донька Елайна захворіли, а в Світлани зникло молоко.
– На чотирнадцятий день після народження Елайни чоловік… помер, – приголомшує пані Світлана. – Прихопив шлунок, тож його забрали до реанімації, а згодом, як нам сказали лікарі, у нього стався розрив печінки.
Коли ж Світлана повернулася з лікарні додому, на неї чекали двері зі зміненими замками та речі, що стояли просто у під’їзді.
– Скільки ми не стукали, нам не відчинили, – журиться жінка. – Діти чоловіка стали закидати мені, мовляв, ще не відомо, чи Елайна – їхня сестра по батькові, тож і на житло може не претендувати. Я звернулася по допомогу до матері Ігоря. Вона нас теж не признає, каже, нічого не можу вдіяти, звертайся до дітей… А в неї – усі документи та збереження (ми з чоловіком хотіли придбати хатинку). Тепер нічого цього нам не бачити. Донька Ігоря навіть моїх речей усіх не повіддавала, мовляв, те, що купував батько, – наше. У мене, звісно, були істерики. Так ми опинилися на вулиці, – зітхає жінка. – У міліції сказали: "Звертайтеся до соціальних служб, це не наші проблеми"

Пані Світлана радіє бодай тому, що знайомі допомогли влаштуватися їй з дитиною до Київського міського центру соціально-психологічної допомоги. Такі заклади є майже у кожному обласному центрі.
– Ми тут уже два місяці, – каже Світлана Штиль. – А за місяць маємо покинути притулок, адже можемо перебувати тут лише 90 днів. Що з нами буде далі – уявлення не маю. Єдиний вихід – винаймати квартиру. Замість того, щоб купити щось дитині, віддаватиму гроші на житло. Адже мені немає де прихилитися: колись жили з братом, але втратили квартиру… То довга і неприємна історія. Тепер надіюся хіба на Бога, або ж на якусь стареньку самотню бабцю, яку нікому доглядати. Я робила б це залюбки, аби лишень мати де жити з донечкою…
– Чи є можливість зарадити біді Світлани Триш? – запитуємо у директора Київського міського центру соціально-психологічної допомоги Людмила Крупчинської.
- Усім жінкам, які потрапляють до нас, ми допомагаємо психологічно, передусім відновити душевну рівновагу, – відповідає директорка. – Для Світлани Труш наразі підшукуємо місце постійного проживання, але якщо не вдасться, тоді звертатимемося до партнерських організацій, у яких також є притулки, вони часто нас виручають.
Зі слів пані Крупчинської , на сьогодні у притулку перебуває вісімнадцять жінок разом із дітьми. Всього центр може одночасно прихистити тридцять людей. Максимальний термін перебування у такому притулку – 90 діб.
– Найбільша проблема у допомозі жертвами насильства – це подолати комплекс жертви, себто це робота з жінками, які мають дуже низьку самооцінку, – каже директорка центру. – Чи не тому ми проводимо сімейну психокорекцію і, якщо погоджується сам насильник, навіть із ним влаштовуємо зустрічі. Проте винуватець насильства, як на мене, обов’язково має бути покараний – від стягнення штрафів до кримінальної відповідальності.



Якщо ви піддалися насильству або стали свідком насильницького ставлення до дітей, сусідів, друзів, телефонуйте на безплатну гарячу лінію з питань протидії насильству і захисту прав дітей: 0-800-500-335 або короткий номер 386 (для мобільних операторів).



Автор статті:Жанна КУЯВА, м. Київ


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron
Блог про електроінструменти, садову техніку, обладнання,