Маневицький форум

Місце для спілкування і хорошого настрою
Сьогодні: 24 січня, 2018, 02:43

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]




Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 
Автор Повідомлення
 Тема повідомлення: Світлана Кузьмич
ПовідомленняДодано: 27 червня, 2011, 03:08 
Офлайн
Форумчанин
Аватар користувача

З нами з: 19 жовтня, 2010, 07:18
Повідомлення: 416
Звідки: Рідна Україна
Народилася 26 лютого 1988 р.
Рiдне мiсто Володимир-Волинський
Iнтереси:Психологія, Філософія, Поезія, Музика та інші

Зображення


ВІРШІ




ВОНА НЕ ВІРИЛА В ЛЮБОВ
Вона не вірила в любов...
Жила так як усі,
Переживала щастя й горе знов і знов,
Та дуже рідко чули її сміх.
Ні, не плакала вона...
Лише самотньою була в юрбі,
Але в житті настала новизна
І зник враз її сум і біль.
Вона побачила його....
Розумного, красивого і молодого
І хоч не розуміла ще всього,
Крім нього не хотіла вже нікого...
Їх погляди зустрілись...
Наче блискавка між ними пролетіла.
Ця мить немов би зупинилась,
А вона десь зникнути хотіла.
Бо він до неї йшов повільно,
Всміхаючись красиво - наче бог.
Можливо це все навіть дивно,
Та вони залишились удвох.
Разом увечері гуляли,
Милуючись заходом сонця золотого
І довго-довго розмовляли,
Непомічаючи навколо вже нічого.
Для неї це була неначе казка,
Яку читала мама перед сном,
Та скинув він красиву маску
Тоді, коли йшов дощ за її вікном.
Скінчилася любов...
Зостався сум і біль на серці,
Вона сама залишилася знов,
Та в серце не закрила дверці.
Час минув...загоїв рани,
Вона живе й чекає майбуття,
Але вона вже вірить у кохання,
Яке залишиться на все її життя!!! 09.02.2006р.


ВИГАДАЮ
Вигадаю все, що було...
Напишу на папері слова...
Намалюю в уяві вогонь
Той, що так ясно палав...

Вигадаю все, що любила -
Міраж у пустелі страждання.
Знайду те, що давно загубила...
Заберу назад своє зітхання.

Вигадаю тепле літо,
Серце, що кохає до нестями...
А воно зимою покрите
І твоїм вже ніколи не стане...

22.12.2007р.

КРИК ДУШІ
Болить душа і плаче
І гине в пустоті.
Ніхто її не бачить
В рутинній суєті.
На серці тяжкий камінь
Лежить уже здавна
І так він душу давить,
Що сил уже нема.
Душа кричить щосили,
Та хто її почує?
Хто дасть їй білі крила
І легкість подарує?
Камінь зла, байдужості людської
Давить сильно її суть.
Хто ж могутньою рукою
Лихо зможе відвернуть?
Огляніться, люди милі!!!
І послухайте себе!
Може вже останні сили
Серце ваше віддає?
Камінь зла ви підніміть,
Людям посміхніться радо -
І весь смуток відлетить,
Душа розквітне буйним садом!

05.10.2007р.

ВІЧНИЙ ВИБІР
Схід і захід;
День і ніч;
Біле - чорне,
Дивна річ...
Вічний вибір,
Вічний пошук.
Що обрати?
Душу... гроші?
Нас хитає з боку в бік
В нас працює...
Маятник.
Що обрати?
Як навчитись
Середину пізнавати?
Природа - це гармонія,
Людина - ні.
І це неначе манія
Так розділяти світ
Плюс, мінус - буде нуль,
Та лиш не пустота.
Всі знають, все-одно -
Середина є золота.
Шукай її -
Ця істина проста!

04.09.2007р.

ЗИМА-ЧАКЛУНКА
Скільки снігу намела Зима-чаклунка!
Вкрила білим геть усе навкруг!
І нема від неї порятунку,
І Мороз її найкращий друг.

Діти радісно у сніжки грають,
Не лякає холод лютий їх,
І від щастя до небес стрибають,
Бо коли ще ж буде білий сніг?

Він розтане, лиш пригріє сонце ясне,
Потече тонким струмком вода,
Та тепер - найбільше щастя,
Що до нас прийшла Зима!!!!

03.01.2010р.

НАДІЯ
Тривожно в мене на душі,
Чомусь сумую цілий день.
За вікнами ідуть дощі -
Співаю я сумних пісень.
Життя - нелегка річ,
Дитинство промайнуло золоте,
І не засну я цілу ніч,
І ставлення до всіх давно не те.
Як хочеться вернутися в дитинство!
Не думати про труднощі життя,
Насолоджуватись літом - теплим і барвистим,
І всі мої проблеми - неправильне для ляльки пошиття.
Та все це вже давно в минулому.
І хочу вірити в хороше,
Всміхнутись людові похмурому
Й сказати, що не все багатство - гроші.
Де ж співчуття поділось й доброта,
Якої нас учили в школі?
І я, хоча ще молода,
Та знаю, що таке немилість долі...
Я все-таки надіюся на краще
Не можна ж сумувати увесь час?
Прийде, нарешті, в гості щастя
І не покине вже ніколи нас!!!

21.02.2006р.

СТУДЕНТ
Як важко знов вставати вранці,
Іти на довгі-довгі пари.
Ти вчора так хотів піти на танці,
Але згадав, що треба брати інтеграли.
Ну що ж - студент - це непростая зовсім штука,
А дискотека знову почекає.
Найголовніш тепер - наука,
Вона ж така гадюка -
Весь вільний час у тебе забирає.
І ось сідаєш ти за стіл,
Береш конспектів цілу пачку,
Але хоч вбий на лобі кіл,
Ніяк не можеш розв’язать задачу.
І так, і сяк її крутив, вертів,
Всі формули, що знав -
Згадав і записав.
Коли ж задачу цю закинути хотів,
Ти враз її легенько розв’язав!
Від радості скакав неначе божевільний -
Нарешті в тебе вечір виявився вільний!
Аж глядь - годинник б"є дванадцять -
Вже пізно, пізно йти на танці,
Бо завтра модуль - перша пара,
І тут не спишеш ти на шару!
Повинен ти прийти на пару в добрім дусі,
Бо ти лише студент на першім курсі.
Навчатись дуже важко весь цей час,
Та цим не залякаєте ви нас.
Докажем ми, що гідні називатися студентами,
І зовсім скоро станемо доцентами.

04.11.2006р.

ПАМ’ЯТАЮ
Знову я одна,
Наче квітка в полі.
Сум мій немина,
А росте поволі.
В тишині глухій в пісню виливається,
Бо коханий мій не з’являється.
Де ж ти? Де? Відгукнись!
Чому час іде, не спиняється?
І вечір той чарівний в пам’яті моїй повертається?
Пам’ятаю все: слова… блиск очей… мовчання…
Дивне почуття, що стискає душу…
Невже знову це кохання?
Що робить я мушу?
А може просто сон?
Не знаю, вже нічого я не знаю,
Знаю лиш одне: КОХАЮ, я тебе КОХАЮ!!!
Можливо ти мене ще пам’ятаєш
І кохаєш досі,
А може іншу маєш?
Заплуталась я зовсім!
Як мені тебе забути?
Чим біль солодкий заглушити?
Підкажи, що мені робити?

14.02.2005р.

***
Зустрілись ми з тобою влітку
І сонце дарувало всім тепло.
Давно взяла тебе я на замітку,
Та не так вже й легко все було.

Пригод у нас було багато.
Я думала, що ти лиш друг,
Але колись, напередодні свята
Ти все сказав, затамувавши дух.

З того часу я немов літаю,
Сумую за тобою день і ніч.
Ти ж знаєш, як тебе кохаю
І мрію залишитись віч-на-віч.

Можливо непорозуміння в нас були,
Сварились ми, та це вже не серйозно
Любов твоя дарує те тепло,
Що зігріває навіть в дні морозні.

Хай і тебе зігріють ці слова,
Які летять до тебе так далеко.
Моя любов палає – незгора,
Тож приїзди – без тебе так не легко!

04.02.2006р.

ЗІЗНАННЯ
Коли місяць спускається з неба,
Коли зорі розсипались ясні,
Я не сплю, я чекаю на тебе.
Ти прийдеш, а з тобою – і щастя.

Ти для мене як радісна мрія,
Що збувається, наче у сні
І без тебе я жити не вмію
Ти, як подих, потрібен мені

Я не знаю як ще показати
Глибину всіх своїх почуттів
І папір не зуміє сказати
Про кохання усіх щирих слів.

Тільки серце шалено палає.
І душа, мов на крилах, летить,
І напевно, ти все уже знаєш:
Що життя моє, милий, – це ти!

09.02.2009р.

СЛОВА БЕЗСИЛІ
Мовчи, коханий, не кажи нічого.
Багато слів не зрозумію.
Розвій лиш поглядом тривогу,
Зловити я його зумію.

Скажи лиш серцем, що кохаєш,
Хай це покажуть твої очі,
Тоді насправді ти пізнаєш
І ніжний день, й безсонні ночі.

Бо тільки серце зможе показати
Всю велич чистого кохання
І жодними словами не сказати
Цього таємного зізнання.

18.07.2010р.

***
В час печальний жорстокий
Не згадаємо про вічне
І коли в душі неспокій,
Поринаємо у грішне.

Бруд, безчестя та зневага
Панівні ввели закони
В них чесноти, совість та повага
Як раби живуть в полоні.

Тільки віра їх звільнити може,
Віра в радісне майбутнє,
Що любов і ласка Божа
Поверне нам Рай забутий.

Лиш тоді геть щезне люте зло,
І побачимо нове життя,
Як прийде в серця людські добро
І поллються чисті сльози каяття.

11.04.2010р.

ТВІЙ ДЗВІНОК
Ти подзвонив тоді, як не чекала,
Тоді, коли тебе вже не кохала.
Своє серце я для всіх закрила,
А ключі у прірві десь згубила.

Ти пішов тоді, й не попрощався,
І у рішенні своєму не вагався,
Не обіцяв нічого, не просив,
Й можливо, навіть, не любив.

А я тобою захворіла,
Всім серцем щиро полюбила.
Тоді, як у житті з’явився,
Ти щоночі мені снився.

Та зараз я від тебе вільна,
Красива, незалежна, сильна.
І вже не та у нас розмова,
І не зустрінемось з тобою знову.

Твій голос говорив слова кохання,
Та зрозумів, що подзвонив востаннє,
Бо ти давно уже не мій
І стерла я вже номер твій…

04.11.2010р.

***
Холодно без тебе
У моєму серці,
І лише для тебе
Тихо воно б’ється.

Довгі дні чекання –
То пекельна мука,
Та моє кохання
Не уб’є розлука.

У безсонні довгі ночі,
Що зима дарує
Я згадаю твої очі
І як ніжно ти цілуєш.

За твою любов і ласку
Все віддам, що маю.
Ти даруєш ніжну казку,
На неї вічність зачекаю.

Щира посмішка твоя
Заставляє жити,
Пам’ятай, Андрій, що я
Не стомлюсь тебе Любити!!!

04.01.2011р.

ЩОДЕННИК КОТА (ОДИН ДЕНЬ З ЖИТТЯ)


Ранок. Ця панянка встала
Шевелюру розчесала,
Сонно в ванну шкандибає,
Де її сюрприз чекає:
Там калюжа на підлозі,
Точно в ванну по дорозі.
Я роботи їй додав,
Добрий ранок! Я вже встав.
Захотіла вона вийти,
Треба трошечки позлити.
Я під ноги - оп, спіткнулась,
Вийшло! Вийшло! - Навернулась.
Снідає моя подружка,
Наливає каву в кружку,
Дикий "Мяу" - і всі діла -
Вийшло! Вийшло! - Розлила
Можна трохи відпочити,
Висновок малий зробити.
І скажу я зовсім мало -
Ранок склався дуже вдало.

День. Добряче відіспався,
Щойно шкодити зібрався,
Тільки, раптом, як на диво,
Тут мені не пощастило.
Бачив, шмаття одягала
І обличчя розписала.
Думав, що кудись несеться,
Й дуже пізно повернеться,
А вона мене взяла
І до лікаря вела.
Він мені укола дав,
Вже час щеплення настав.
Ну нічого, не пробачу їм
І за муки відповім.


Мені голка зіпсувала шкурку,
Їй же - супер модну куртку.
Часу даром не вагав,
По дорозі куртку рвав
І штани її фірмові
Абсолютно вже не нові.
Час уже запам"ятати:
Мене не треба лікувати!
А пізніше іграшку я рвав
І подушку розірвав,
Ділом цим так захопився,
Що без трапезт лишився,
А вона, така паскуда,
Ще раз годувать не буде.
Привід помсти не шукав
І шматок я м"яса вкрав,
Але знову помилився
Враз у неї опинився.
Покупать мене схотіла,
Та десь мило загубила.
Краще я кудись сховаюсь,
Часу помсти зачекаю.
Заспокоїв свої нерви,
Тільки як подер шпалери -
Справу коисну зробив -
Кігті свої загострив.
Відпочить вона схотіла,
Свої пазли розложила,
Що ж, я їй можливість дам -
Їх збирати по куткам.

Вечір. Ця мене купала,
Мило ще в запасі мала.
Я за це їй відомстив,
Вазу гарну їй розбив.
Так вона за це кричала,
Що мені аж легше стало.
На завершення розмови
Нову зіпсував я штору.
Довго-довго я стрибав,
Але вийшло - обірвав.

Вже стемніло. Пані крем на лице маже,
Отже скоро спати ляже.
Поки світло ще горить,
Треба висновки зробить.
У цілому, день минув нормально,
Перевага тут моя реально
І рахунок у турнірі
В мою користь сім - чотири.




Задоволений я ним,
Відпочинок чесно заробив.
Можна вже лягати спати,
Щоб на завтра сили мати.

P.S.
А і ще я дуже хочу
Поспівати серед ночі,
Кілька раз її підняти,
Хай не мріє всю ніч спати!

30.03.2011p.

ДЛЯ БАТЬКІВ
Ви життя нам дарували,
Ночами над колискою не спали,
Любили, пестили усі роки
Найкращі, рідні, дорогі батьки!

Для вас ми завжди будемо дітьми,
Хоч стали вже дорослими людьми,
І все, що вчили у житті,
Нам знадобиться в майбутті.

Можливо, це не завжди розуміємо,
І вдячність нашу показать не вміємо,
Та знайте, що найкращі ви у світі,
Вас люблять і цінують ваші діти.

Вам ми дякуємо щиро,
За ласку, доброту і те, що нас ростили.
Образи, клопоти ви нам простіть,
Ми більш е їх не будемо робить.

Радієм разом з вами і сумуєм,
Сім’я завжди тепло дарує.
І коли в душі зима лютує,
Завжди від бід вона врятує!


12.04.2011р.

_________________
І пам’ятайте, все починається з слова. Будьте уважними до слів, які чуєте навкруги, але вибирайте і запам’ятовуйте лише ті, які подобаються, і при цьому нікому не шкодять, покращують життя і приносять любов.


Догори
 Профіль  
 
Відображати повідомлення за:  Сортувати за  
Створити нову тему Відповісти  [ 1 повідомлення ] 

Часовий пояс UTC + 2 годин [ DST ]


Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість


Ви не можете створювати нові теми у цьому форумі
Ви не можете відповідати на теми у цьому форумі
Ви не можете редагувати ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете видаляти ваші повідомлення у цьому форумі
Ви не можете додавати файли у цьому форумі

Знайти:
Вперед:  
cron
Блог про електроінструменти, садову техніку, обладнання,